Комплекс жовківського Василіянського монастиря формувався впродовж XVII-XX ст. На початку XVII ст. при сприянні засновника міста, гетьмана Станіслава Жолкевського почалось будівництво мурованої церкви. В 1691 році для сприяння її відбудові і розвиткові міста король Ян ІІІ Собєський закладає при ній греко-католицький монастир – після військового походу з Молдавії із міста Сучави він привозить сюди мощі святого мученика Івана Сучавського, а також відомого молдавського і румунського письменника і релігійного діяча, митрополита Досифея. Митрополит Досифей став першим ігуменом Жовківського монастиря Василіян. У 1753 р. Жовківський монастир став архімандрією.
В 1901-1905 рр. церква монастиря була значно розбудована за проектом ректора Львівської політехніки, архітектора Е.Ковача у візантійському стилі. В 1911 р., 1931-1935 рр. художник Юліян Буцманюк виконав розпис церкви та південної каплиці з вітражем. Розписи церкви є першокласним зразком рідкісного стилю українського модерну першої половини XX ст. В сценах настінних розписів широко використані національні мотиви, народні образи, одяг показані історичні події та постаті українського народу.
Особливу цінність монастиря становлять мощі св. Партенія, передані сюди з Відня у ХІХ ст. взамін за мощі св. Івана Сучавського.
Існуюча тепер надбрамна дзвіниця монастиря збудована в 1721-1730 рр. і є однією з кращих барокових пам’яток міста. До дзвіниці від заходу примикає будівля старої дяківки, в якій в 1895 р. монахи встановили друкарський верстат, з чого почалась знаменита монастирська друкарня Отців Василіян. В 1912 р. і 1933 р. в західній частині монастиря побудовані нові корпуси друкарні, що доповнили і збагатили його архітектурний ансамбль. Жовківська друкарня Отців Василіян в першій половині ХХ ст. відіграла провідну роль в релігійному житті і становленні національної культури – більшість того, що друкувалося тоді в Західній Україні, друкувалося саме тут.
