Мурований костел монастиря збудували на місці цвинтарної каплиці Діви Марії протягом 1653-1655 років на кошти Теофіли Собеської як усипальницю для її сина Марка Собеського - брата польського короля Яна III Собеського. Згодом тут було поховано і саму Софію Теофілу Даниловичівну Собеську. Костел у плані хрестовий, тринавний. Разом із костелом було закладено дерев'яний монастир оо. Домініканів. Будівництво мурованого монастиря розпочалося 1751 року.

Монастир межував із оборонними мурами міста. На його території збереглися залишки монастирського саду, фрагменти цоколя дзвіниці 1873 року, а також найбільші фрагменти колишніх міських фортифікацій Жовкви. У 1903-1927 роках інтер'єр костьолу було розписано малярем К. Політинським.

Перед Другою світовою війною в соборі перебувала чудотворна ікона Богородиці, яка нині зберігається у Варшаві. Від давньої оздоби храму майже нічого не залишилось. В інтер'єрі храму збереглися надгробки Теофіли та Марка Собеських, які відреставровані за кошти польських колег. 

Сьогодні це храм Святого великомученика Йосафата (Української Греко-Католицької Церкви), а в монастирі міститься Жовківсько-Сокальське єпархіальне управління УГКЦ.